Урок №5. Бароко в західноєвропейській музиці.Зародження і розвиток опери у XVII –XVIII ст.
За епохою Відродження слідує епоха Бароко (з італ. – дивний). Це стильу європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці,
літературі) та архітектуріпочаткуXVIстоліття— кінцяXVIIIстоліття. Якщо Ренесансмав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби Бароко почалося справжнє
поширення європейської цивілізації на інші континенти.
XVII ст. було бурхливим,
суперечливим, але дуже цікавим іважливимперіодомдлярозвиткукультуриімистецтвавціломуімузичногомистецтвазокрема.
Основні риси Бароко – парадність,
урочистість, пишність, динамічність.
Архітектура бароко
вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням
криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор.
Інтер'єри стилю бароко використовували золото,
срібло, мідь, кістку, мармур, різні породи дерева, мозаїку, облицювання шпоном.
Як декоративні елементи застосовували дзеркала, скульптуру та
малярство, стіни затягували
дорогими тканинами, прикрашали ліпниною.
Зі стилем Бароко пов'язують
імена великих діячів мистецтва: письменника,
драматурга і актора Мольєра (Франція),
художників – Караваджо (Італія), Рембрандта
(Голандія), Рубенса (Бельгія)
композиторів – Монтеверді1, Фрескобальді, Кореллі, Вівальді, Д.Скарлаттів
Італії, Люллі у Франції, Перселла та Генделя в Англії, Букстехуде та Баха в Німеччині.
Найважливіша подія цього
періоду – народження опери. Спочатку опера
мала іншу назву: «драма для музики», слово «опера» з'явилося тільки в середині
XVII ст. Ідея «драми для музики» народилася у Флоренції. Спочатку це був сольний спів в супроводі інструменту
– монодія (від грецьк. «монос» – «один» і
«оді» – «пісня»). Новий стиль співу назвали «речитатив» (від іт. recitare –
«декламувати»): музика слідувала за текстом, і спів був монотонною декламацією.
Музичні інтонації стали маловиразними – акцент робився на якісній вимові слів,
а не на передачі почуттів героїв.Частиною опери були вокальні
ансамблі (оперні номери, де одночасно співають кілька учасників), хор, танцювальні
епізоди. На чергуванні цих епізодів будувалася музична композиція.Опера почала швидко розвиватися
передусім як придворна музика. Вельможі сприяли мистецтву, і така турбота
пояснювалась не тільки любов'ю до прекрасного: процвітання мистецтв вважалося обов'язковим
атрибутом могутності й багатства.
Перша Флорентійська опера «Дафна» була створена в
1594 р., музика її не збереглася. Друга опера, «Еврідіка», поставлена в 1600 р.
в палаццо Пітті, є взагалі першим відомим зразком цього жанру. Текст обох опер належить
Оттавіо Рінуччині, музика Якопо Пері. Послухаємо музичний номер
У Франції ж в XVII ст.
виникла своя національна опера, відмінна від італійської. Її основоположник – Жан-Батист Люллі – італієць за
походженням. Проте він вірно відчув особливості французької культури і створив своєрідний
французький оперний стиль. В операх Люллі велике місце зайняли, з одного боку,
речитативи і невеликі арії речитативного характеру, а з іншого – бальні танці,
урочисті марші і монументальні хори. Разом з міфологічними сюжетами, пишними костюмами,
зображенням чарівних чудес за допомогою театральних машин все це відповідало
блиску і пишності придворного життя за часів правління французького короля Людовика
XIV. Подивимося фрагмент опери «Ацис і Галатея» вихід та танець зефіров.
Першу в Німеччині оперу «Дафна»
(1627) створив Генріх Шютц. Але музика
її також не збереглася.
У 1689 році в Лондоні була прем’єра першої англійської опери «Дідона і Еней»
Генрі Перселла. Музика цієї опери полонитьпроникливою
лірикою, поетичною фантастикою і колоритними народно-побутовими образами. В
основу сюжету опери покладено трагічну любовну історію міфічних персонажів –
троянського героя Енея та цариці Карфагена Дідони. Послухаємо плач Дідони
А зараз заглянемо до концертної зали Криворізької музичної школи на лекцію-концерт, присвяченої музиці Бароко.
Домашнє завдання
1. Яка епоха слідує за епохою Відродження?
2. Які століття припадають на епожу бароко?
3. Які основні риси епохи барокко?
4. Назвіть представників художників епохи
5. Назвіть представників музикантів епохи
6. Який театральний жанр зародився в епоху бароко?
Урок №2. Музична культура Сере дньовіччя Епоху, що розпочалася з падіння Риму ( 476 р. ) і тривала більше тисячі років, називають Середніми віками . На зміну міфологічному прийшов новий релігійний тип культури. Релігія стала рушійною силою цієї епохи, основою духовного життя. Людина епохи Середньовіччя – це виконавець Божої волі. В І столітті нашої ери у Палестині виникло християнство, в основі якого лежить віра в єдиного Бога Ісуса Христа. Християнство поширилося по всій Європі, перемагаючи язичництво. В 1054 р. відбувся розкол Християнської Церкви на Східну (Православ'я) та Західну (Католицизм), а у 1517 р. виник Протестантизм . Існувало три основні розґалуження в християнстві. Мистецтво Середньовіччя – церковна архітектура, скульптура, ікони, мозаїки і фрески що наповнювали простір храму. Музиці відводилася, мабуть, найважча роль: вона повинна була допомогти тому, хто молиться, забути про повсякденні турботи, про особисті почуття і цілком зо
Урок №4. Музична культура епохи Відродження (ХІV – XVI) Відро́дження або Ренеса́нс (фр. Renaissance – «Відродження») – епоха в історії культури західноєвропейських країн, що ґрунтувалася на ідеалах гуманізму та орієнтувалася на спадщину античності. Мистецтво епохи Відродження поступово відходило від релігійності, ставало більш світським. Ця епоха охоплює період близько трьох сторіч, а саме з XIV - XVI ст. Герой Відродження – життєлюбна, розумна особистість, творець своєї долі. Осягнення чуттєвої краси світу, відчуття радості буття, увага до земних радощів, часте звертання до міфологічних, а не біблійних сюжетів притаманне всім видам мистецтв. Діячів Відродження називають гуманістами (від лат. людяний). Вони оспівували велич людини, її багатий внутрішній світ та фізичну красу, вірили в її безмежні можливості. В епоху Відродження в середовищі гуманістів уперше формується інтелігенція – група людей, яка займається розумовою діяльністю як професійною працею. Тоді ж ознакою гарног
Урок № 12. Українська музика епохи бароко. Розвиток професійної музики. Канти. Суспільно-політичне становище до 18ст. характеризується національно-визвольною боротьбою українського народу проти польської шляхти та проти турецько-татарських набігів. Велику роль у суспільному й культурному житті українського народу відіграли братства, які виникли наприкінці 16ст. Це були товариства, які об’єднували найосвіченіших представників інтелігенції. Братства гуртувалися навколо церковних парафій, хоча були майже цілком світськими організаціями. Вони боролися за рідну мову, розвиток письменства, освіти й культури, за православну віру. Братства сприяли організації широкої мережі шкіл, зокрема середніх та вищих навчальних закладів. У братських школах, найбільш з яких знаходилися у важливих культурних центрах - Львові, Києві і Луцьку, вивчались «сім вільних наук», до яких належала і музика. Під керівництвом вчителя музики учні повинні були співати в хорі не лише Службу Божу, а й вивчати світські
У Франції ж в XVII ст.
виникла своя національна опера, відмінна від італійської. Її основоположник – Жан-Батист Люллі – італієць за
походженням. Проте він вірно відчув особливості французької культури і створив своєрідний
французький оперний стиль. В операх Люллі велике місце зайняли, з одного боку,
речитативи і невеликі арії речитативного характеру, а з іншого – бальні танці,
урочисті марші і монументальні хори. Разом з міфологічними сюжетами, пишними костюмами,
зображенням чарівних чудес за допомогою театральних машин все це відповідало
блиску і пишності придворного життя за часів правління французького короля Людовика
XIV. Подивимося фрагмент опери «Ацис і Галатея» вихід та танець зефіров. 
Комментарии
Отправить комментарий