Риси рококо в музиці:
– буяння крихких, граціозно-кокетливих і грайливих образів;
– часте використання мелізмів (прикрас);
– легкість і прозорість фактури, в якій панував гомофонний склад;
– переважання камерних, мініатюрних форм,
– відсутність яскравих протиставлень і драматичних ефектів.
Рококо, як стиль, в музиці знайшов відображення у творах французьких клавесиністів1 (Ф. Куперен, Ж. Рамо, Л. Дакен). Послухаємо Ф.Куперен "Тростники"
В епоху бароко
досягло розквіту скрипкове мистецтво. У той
час в Італії склалися традиції виробництва скрипок. Майстри Аматі, Гварнері, Страдіварі з міста Кремона
розробили конструкцію скрипки, способи її виготовлення, які зберігалися в
глибокій таємниці і передавалися з покоління в покоління. Інструменти, зроблені
цими майстрами, мають напрочуд красивий, теплий звук, схожий на людський голос.
Скрипка набула поширення як інструмент ансамблевий і сольний.
Антоніо Вівальді (1678 – 1741)
А.Віва́льді –
італійський композитор, скрипаль-віртуоз, педагог, дириґент епохи бароко. Через
незвичний для Венеції колір волосся його прозвали «Рудим священником».
Написав близько
800 творів у різних жанрах, ставши творцем нового жанру сольного інструментального концерту - сoncerto
grosso.
Вівальді створив: 90 опер, понад 40 п'єс для хору і оркестру
і 100 оркестрових робіт, близько 500 концертів для різних соло інструментів.
Вівальді
називають батьком програмного симфонізму.
Більшість концертів композитора має певну програму. Серед них такі як «Полювання»,
«Буря на морі», «Пастушка», «Щиглик».
За життя
Вівальді зумів досить швидко здобути широку популярність. Та після його смерті,
ім'я композитора було забуте. Його твори майже не виконувалися і незабаром пішли
в небуття, а партитури розійшлися по приватним колекціям або просто були загублені.
Інтерес до творчості венеціанського майстра повернувся у 20-х роках XX ст. Послухаємо про життя цього видатного композитора.
«Чотири пори року» (рос."Времена года")
Один з найвідоміших творів Вівальді. Це цикл з 4-х концертів для скрипки, струнного квінтету та орґану (або чембало). Кожен з концертів має розгорнуту поетичну літературну програму, викладену композитором у 4-х сонетах, автор яких невідомий. Ймовірно, що вони належать самому А. Вівальді.
Концерти циклу барвисто
змальовують картини природи. Вівальді зміг передати в музиці спів птахів, грозу,
дощ. Віртуозність, технічна складність не відволікають слухача, а сприяють створенню
запам'ятовуваного образу.
Всі концерти
мають три частини, що відповідають кожному місяцю. Цикл є раннім зразком програмної
музики. Послухаємо
Концерт №1. Весна. 1 частина
«На порозі
весна й щебетання Привітальних щасливих мелодій,
І струмки, що з
шовковим дзюрчанням Під Зефір підігра́ ють природі».
Радісний, піднесений характер. Композитор зображує спів птахів, ніжний журкіт струменів, весняну грозу. Послухаємо
Комментарии
Отправить комментарий