Урок №2. Музична культура Середньовіччя

 Епоху, що розпочалася з падіння Риму (476 р.) і тривала більше тисячі років, називають Середніми віками. На зміну міфологічному прийшов новий релігійний тип культури. Релігія  стала рушійною силою цієї епохи, основою духовного життя.

  Людина епохи Середньовіччя – це виконавець Божої волі. В  І столітті нашої ери у Палестині виникло християнство, в основі якого лежить віра в єдиного Бога Ісуса Христа. Християнство поширилося по всій Європі, перемагаючи язичництво. В 1054 р. відбувся розкол Християнської Церкви на Східну (Православ'я) та Західну (Католицизм), а у 1517 р. виник Протестантизм. Існувало три основні розґалуження в християнстві.

 Мистецтво Середньовіччя – церковна архітектура, скульптура, ікони, мозаїки і фрески що наповнювали простір храму. Музиці відводилася, мабуть, найважча роль: вона повинна була допомогти тому, хто молиться, забути про повсякденні турботи, про особисті почуття і цілком зосередитися на молитві.

  Протягом V-VIII ст. у музичному мистецтві утвердився і розвивався так званий григоріанський спів – це унісонний хоровий чоловічий спів без інструментального супроводу (а сареllа). Ці наспіви передавали особливий стан зосередженості, внутрішнього спокою й глибокого умиротворення під час молитви. Григоріанські пісні-молитви залишалися одноголосними до IX ст. Послухаємо фрагмент

Починаючи з VII ст. важливу роль у католицькому богослужінні відіграє орґан. Послухаємо 

Григоріанські хорали записували за допомогою невм – умовних знаків (риски, крапки, коми тощо), які вказували загальний напрямок розвитку мелодії. Невми містилися над словами співів і позначали або окремі звуки, або їх невеликі групи. Вони не мали точної висоти та тривалості. Погляньте на малюнок

Звичайно, це було не дуже зручно і згодом виникає необхідність створення письмової музичної нотації, єдиної системи метро-ритму й ладів. На початку XI ст. цю важливу музичну реформу здійснив італійський чернець Гвідо д’Ареццо, який ввів ключ, чотирилінійний нотний стан, а також дав нотам назви. Ці назви походять з початкових складів перших шести рядків латинського гімну святому Іоанну Хрестителю (Ut, Re, Mi, Fa, Sol, La). 

 Перший склад ut - закритий і проспівати було важко,  тому його в ХVIст. замінили на do (швидше за все, від латинського слова Dominus - Господь). Пізніше з'явилася назва ще одного звуку Si. 

 Надалі число паралельних лінійок багато разів змінювалося, траплялося їх збільшували навіть до 18. Лише в кінці XVII ст. «переміг» теперішній п’ятилінійний нотоносець. 

  Після винаходу Гвідо д'Ареццо ще довго думали, як удосконалити нотацію, щоб вона вказувала точне співвідношення звуків за тривалістю. Через деякий час почали використовувати для цього нотні значки, різні за формою. Ще протягом кількох століть поступово створили більш зручну нотацію – саме ту, якою ми зараз продовжуємо користуватися. Ритмічний принцип, який так довго шукали, полягає в тому, що ціла нота по тривалості завжди дорівнює двом половинним – іншим по зображенню, одна половинна – двом четвертним, одна четвертна – двом восьмим і так далі.

Тактовою рисою стали розділяти такти в XVI ст., а ставити розмір – з XVIIст. Використовували і багато різних ключів. Тільки в XIX ст. найвживаними стали скрипковий і басовий ключі. Відтоді нотний запис майже не змінився. 

Існувало три напрямки музичної культури, які практично не перехрещувалися:

1) професійна церковна музика (культова);

2) придворне музично-поетичне мистецтво (світське);

3) народне музичне мистецтво (фольклор).

 Розвиток світської музики пов'язаний насамперед з культурою лицарства. З IX до XII ст. у Європі створювалися лицарські ордени. Виникла лицарська література, головними темами якої була любов до Прекрасної Дами, прославляння подвигів і лицарської честі.

 До XII ст. на півдні Франції – Провансі – сформувалася творчість співаків і поетів – трубадурів (від франц. – віршувати). На  півночі Франції їх називали труверами (від франц. – складати, вигадувати), а в Німеччині – мінезінгерами (з нім. – співець кохання). Пісні, які виконували ці співаки називали кансонами. Створюючи мелодії своїх пісень, лицарі часто спиралися на сільський та міський фольклор.

 

   В XIV – XVI століттях, об'єднувалися в цехи німецькі поети- співаки з середовища ремісників, які називали себе мейстерінгерами (нім. – майстер співу).

  Великий внесок у розвиток світської музики середньовіччя зробили мандрівні актори, вихідці з простого народу. У Франції їх називали жонглери (від лат. – гострослів, жартівник), менестрелі, у Німеччині – шпільмани. У феодальних замках, у будинках знаті, на вулицях міст вони виступали в кількох ролях одразу: як музиканти, танцюристи, акробати, фокусники тощо. Їхні виступи супроводжували різні музичні інструменти: дудки, труби, поздовжні флейти, арфи, лютні, цитри (гусла), барабани, бубни, тимпани (попередники литавр). У теперішній час в Західній Європі проходять фестивалі-ходи.

 Перші приклади багатоголосного (поліфонічного) складу з'являються в теоретичних працях IX-XI ст. До найбільш ранніх видів багатоголосся належить орга́нум. Це принцип паралельного руху двох голосів у квінту, кварту або октаву.

Трохи пізніше в Парижі при соборі Нотр-Дам з'явився новий тип багатоголосся – дискант (від лат.dis – окремо та cantus – спів). Цей стиль утвердився в творчості магістрів музичних наук Леопіна й Перотина. Це були чотирьохголосні пісні. Опорою був нижній голос «кантус фірмус» – «провідний голос». Його основою був григоріанський наспів. Верхні голоси створювалися вільно й ритмічно вдвічі швидше, нагадуючи орнамент. Перотин увів у церковне богослужіння хор хлопчиків і досяг неймовірного успіху завдяки новому тембру. 

 Всі досягнення в багатоголоссі поєднуються в нових жанрах як світського, так і духовного змісту. До таких жанрів належать кондукт, мотет і гокет.

З часом почали активно застосовувати музичні інструменти для супроводу багатоголосного співу.

У наступному відео ще раз пригадайте прочитане у конспекті та послухайте музику Середньовіччя 

Домашнє завдання (усно):

1. Скільки існувала  епоха  Середньовіччям?

2. Яка релігія виникла у І столітті  нашої ери у Палестині?

3. В епоху Середньовіччя який спів  утвердився і розвивався у всіх трьох

     напрямках музичного мистецтва?

4. Що таке  а сареllа?  

5. Як називалися умовні знаки (риски, крапки, коми тощо), які вказували загальний

    напрямок розвитку мелодії?

6. Хто на початку ХІст ввів ключ, чотирилінійний нотний стан, а також дав нотам

    назви?

7. У  якому столітті утвердився нотний запис, який ви знаєте у теперішній час?

8. Які існували напрямки музичної культури, які практично не перехрещувалися?

9. З чим пов’язан розвиток світської музики  з IX до XII ст.?

10.Як називали співаків, поетів у Франції, які у своїй творчості виражали любов

       до Прекрасної Дами, прославляли подвиги і лицарську честь? 

11.Як називали мандрівних акторів, вихідців з простого народу?

12.Який тип хору ввів магістр музичних наук Перотин  у церковне богослужіння?

Пройдіть тест за посиланням  https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=2385685