Урок № 10. І. С. Бах. Клавірні твори.

   Із середини ХУІ ст. спостерігається значний розвиток сольної клавірної музики. Це було зумовлено поширенням клавірного музикування та вдосконаленням клавішно-струнних інструментів.  Й.С.Бах виступив зі сміливими новаторськими ідеями. Він адаптував у клавірну музику органі та оркестрові жанри, розширив сферу образів, реформував клавірну техніку (ввів п’ятипальцеву гру, штрих легато). Протягом 1730-1733 років композитор написав 7 концертів для клавесину з оркестром. Є в нього концерти для двох, трьох і навіть чотирьох клавесинів! До речі, у Баха було аж 7 клавесинів! Він поєднував цей інструмент зі скрипкою, віолончеллю, флейтою, чим стверджував клавесин як ансамблевий інструмент. Водночас писав багато  творів  для сольного виконання  на клавесині. Так з’явилися для починаючих музикантів «Клавірна книжечка Вільгельма Фрідемана», два «Нотні зошити для Анни Магдалени Бах», 15 дво- та триголосних інвенцій. А для тих, хто вже досяг успіхів у навчанні він написав 6 «Англійських та 6 «Французьких» сюїт, два томи «Добре Темперованого Клавіру».

  Й.С.Бах був великим поліфоністом. А його поліфонічний стиль  - це, передусім, повага до мелодії. На невеличких творах (менуети, канони, маленькі прелюдії, інвенції) учні у школі навчаються грати та слухати одночасно два голоси, а при подальшому прогресі правильно й гарно проводити три, чотири, п'ять  рівноправних голосів. 

 Інвенції написані за принципом імітаційної поліфонії. Імітація ( від лат.  Imitato – наслідую) – це повторення короткої музичної теми одним з голосів  за іншим голосом. Коли вступає другий голос, перший не припиняє руху. Таке продовження мелодії в першому голосі називається протискладенням. В інвенціях зустрічаються частини, де тема не звучить в жодному з голосів. Такі епізоди називаються інтермедіями. Послухаємо Двуголосну  інвенцію  Фа мажор на клавесині.

  

  А зараз послухайте цю інвенцію на фортепіано

Порівняйте Триголосну інвенцію ля мінор. Спробуйте прослухати три мелодії (голоси) одночасно. Слухаємо на клавесині

 

Та сама інвенція на фортепіано

3.    Сюїта (франц. – послідовність, ряд) як жанр сформувалась у Франції  наприкінці ХУІст. Спочатку обєднувала чотири танцювальні п’єси – алеманду, куранту, сарабанду і жигу. Й.С.Бах розширив межі сюїти завдяки іншим танцям – менуету, гавоту, буре, ригодону, а також нетанцювальних частин – арії, рондо, прелюдії. Незважаючи на самостійність кожної частини (танцю), сюїта сприймається як єдиний музичний твір. Поєднує всі частини одна й та сама тональність. Помірні та повільні танці сюїти чергуються зі швидкими.

«Французька сюїта» №2 до мінор. Послухайте фрагменти частин у виконанні на клавесині та фортепіано. Як вам більше подобається? 

 

Домашнє завдання:

Питання

                   1.      Які три новаторські ідеї були у Й.С.Баха?
                   2.      Які твори  поліфонічного складу вивчаються учнями у школі?
                   3.      Які ще є поліфонічні твори для клавіру, складніші за виконанням?
                   4.     За яким принципом написані інвенції?
                  5.      Коли і де виникла сюїта? Назвіть чотири основні частини (танці)
                  6.      Якими частинами  Бах розширив межі  сюїти?

            Дайте відповіді на запитання  та пройдіть тест за посиланням https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3835665