Урок № 12. Українська музика епохи бароко. Розвиток професійної музики. Канти.

  Суспільно-політичне становище до 18ст. характеризується національно-визвольною боротьбою українського народу проти польської шляхти та проти турецько-татарських набігів. Велику роль у суспільному й культурному житті українського народу відіграли братства, які виникли наприкінці 16ст. Це були товариства, які об’єднували найосвіченіших представників інтелігенції. Братства гуртувалися навколо церковних парафій, хоча були майже цілком світськими організаціями. Вони боролися за рідну мову, розвиток письменства, освіти й культури, за православну віру. Братства сприяли організації широкої мережі шкіл, зокрема середніх та вищих навчальних закладів. У братських школах, найбільш з яких знаходилися у важливих культурних центрах -  Львові, Києві і Луцьку, вивчались «сім вільних наук», до яких належала і музика. Під керівництвом вчителя музики учні повинні були співати в хорі не лише Службу Божу, а й вивчати світські твори, щоб супроводжувати театральні декламації  - так звані «шкільні драми».  

  Шкільні драми ставилися в костюмах, декораціях, зі складними театральними ефектами, а кількість дійових осіб доходила до 300. Сюжети таких вистав зазвичай бралися з Біблії або історії, але з часом у змісті спектаклів підсилювалися світські мотиви. Обов’язковою складовою шкільних драм були хоровий і сольний спів, а також інструментальна танцювальна музика.

     Під впливом шкільних драм з XVII століття починається історія українського вертепу – лялькових театральних вистав на різдвяний сюжет, в яких музика теж відігравала важливу роль. Іноді вертепні вистави виконувалися акторами без ляльок, але з елементами вертепу: із собою носили „хлів”, „зірку” та інші атрибути дійства.

    Найвизначнішим духовним, науковим, мистецьким осередком в Україні, починаючи від 1632 року, була Києво-Могилянська академія,  яку було засновано архімандрітом Києво-Печерської лаври Петром Могилою на основі двох братських шкіл. В академії обов’язковими дисциплінами були церковний спів по нотах та музична грамота. Упродовж кількох століть хор та оркестр були окрасою музичного життя Києва. 

В епоху бароко  швидко розвивалася світська музика, в якій особливу популярність мали канти. 

   Кант – це триголосна світська побутова пісня куплетної будови. Канти писали на релігійні сюжети, але не  виконувалися під час богослужіння. З часом канти все частіше писали на життєві сюжети, вони зближувалися з жанрами народних пісень – колядками, ліричними та побутово-жартівливими піснями. Канти створювали композитори, регенти хорів, співаки, вчителі, вихованці братських шкіл і академій, які знали нотну грамоту та вміли співати.. За змістом і характером канти бувають ліричні, гумористичні, сатиричні, урочисті. Фактура- гомофонно-гармонічна. Давайте послухаємо урочистий кант «Радуйся, радість твою воспіваю»

 У жартівливому канті «Щиголь тугу має» розповідається про залицяння Щиголя до Синиці. В музиці канту чути риси танцювальності. Послухаємо

Домашнє завдання

Розгадайте кросворд, сфотографуйте та надішліть мені у вайбер або дайте відповіді на ці питання за посиланням https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3366324