Урок
№4. Музична культура епохи Відродження (ХІV – XVI)
Відро́дження або Ренеса́нс (фр. Renaissance – «Відродження»)
– епоха в історії культури західноєвропейських країн, що
ґрунтувалася на ідеалах гуманізму та орієнтувалася на спадщину античності.
Мистецтво епохи Відродження поступово відходило від релігійності, ставало більш
світським. Ця епоха охоплює період близько трьох сторіч, а саме з XIV-XVIст.
Герой Відродження – життєлюбна, розумна особистість, творець своєї долі. Осягнення чуттєвої краси світу, відчуття радості буття, увага до земних радощів, часте звертання до міфологічних, а не біблійних сюжетів притаманне всім видам мистецтв.
Діячів Відродження називають гуманістами
(від лат. людяний). Вони оспівували велич людини, її багатий внутрішній
світ та фізичну красу, вірили в її безмежні можливості. В епоху Відродження в
середовищі гуманістів уперше формується інтелігенція – група людей, яка
займається розумовою діяльністю як професійною працею. Тоді ж ознакою гарного
виховання стала неодмінна художньо-творча, музична освіта.
Гуманістичні ідеали Відродження ми можемо в теперішній час побачити:
1. В архітектурі
2. В живопису (представники Леонардо да Вінчі, Тіціан, Рафаель)
3. Скульптурі (представники Мікеланджело, Донателло, Боттічеллі, Веласкес)
4. Поезії (представники Данте, Петрарка, Бокаччо,
Шекспір, Сервантес)
Відбулися зміни і в царині музичного
мистецтва. З'являється й активно розвивається нотодрукування (з
кінця XV ст.). Перші друковані книги з нотами були церковними, в них
текст церковних наспівів набирався, а ноти вписувалися від руки в спеціально
залишені для цього місця. Пізніше для нот почали друкувати нотоносець, який від
руки заповнювався нотами.
"Ars nova" («Нове мистецтво») - це назва теоретичного трактату французького єпископа, поета й композитора Філіппа де Вітрі (1291–1361). У ньому автор виправдовував появу хроматизмів, які церква заперечувала, вважаючи їх «фальшивою музикою», узаконював використання дрібніших тривалостей – восьмих і шістнадцятих.
В епоху Відродження широкої
популярності набули світські багатоголосні пісні. Їх співали любителі музики на карнавалах, міських
святах, у будинках аристократів та заможних городян. Це були ліричні пісні
про кохання, а також філософсько-повчальні, жартівливі,сатирично-пародійні пісні тощо.
Найбільшою любов’ю
користувалися невеликі пісні життєрадісного характеру з танцювальним ритмом на
три або чотири голоси. В Італії це були фро́тола
(від італ. – юрба) та вілане́лла (з
італ. – селянська пісня), у Франції – шансо́н (з
франц. – пісня). Складаючи їх, композитори спиралися на особливості народних селянських
та міських пісень. Послухаємо фротолу Жоскена Депре "Цвіркун". Прислухайтеся уважно, який чудовий ансамбль в багатоголоссі!
Більш розвиненими за формою, складними
за змістом та музичними особливостями були мадрига́ли та моте́ти. Італійський композитор Карло Джезуальдо увійшов в історію музики як автор мадригалів унікального
хроматичного стилю. Послухаємо його мадригал "Поки, зірка моя, ти сяєш"
Народжена в епоху середньовіччя,
меса активно розвивається й стає одним із головних
музичних жанрів епохи Відродження. Меса(від лат. – відпускаю,
посилаю) – центральний твір добового богослужбового циклу католицької церкви,
аналогічний літургії православної церкви. Меса призначена для виконання хором,
солістами та інструментальним супроводом (або без нього). Меси писали латиною. В основу текстів
покладено фраґменти з Біблії.
Найвідоміші композитори, які писали меси:
– Орландо Лассо (близько 1532-1594) – видатний нідерландський композитор, який залишив більше 50 мес.
– Джованні Палестрина
(близько 1525-1594) – видатний італійський композитор, який
залишив більше 100 мес; Послухаємо музичний номер з меси "Kyrie eleison" ("Господи, помилуй")
В епоху Відродження в країнах Західної
Європи бурхливо розвивалася сольна та ансамблева інструментальна музика. Найбільш
поширеними музичними інструментами були орґан, лютня, мандоліна, віола,
клавесин, вірджінел, флейта, труба, фаґот. Послухаємо К.Жанекен "Балада". Ви, мабуть, вже чули цю красиву, виразну музику в кіно про давнину.
Музиканти більше знайомляться з роботами один одного, обмінюються думками. Різні національні школи впливають одна на іншу. Це стосується всіх жанрів музичного мистецтва. З кінця XVI ст. в Неаполі, а потім
у Венеції з’явилися консерваторії – притулки для дітей-сиріт, окремо для
хлопчиків і дівчаток, де їх навчали професійному співу і грі на музичних інструментах.
Пізніше ці притулки перетворилися на професійні музичні навчальні заклади.
Домашнє завдання:
Усно дайте відповіді на питання,
1. Який період охоплює епоха Відродження?
2. Як називали діячів цієї епохи, оспівували велич людини, її багатий внутрішній світ та фізичну красу, вірили в її безмежні можливості?
3. Як називалася група людей, яка займається розумовою діяльністю як професійною працею?
4. Назвіть відомих представників у живописі?
5. Назвіть відомих представників у мистецтві скульптури?
6. Назвіть відомих поетів епохи Відродження?
7. Що з'являється й активно розвивається у цей період?
8. Де співали світські багатоголосні пісні, такі як фротола, віланелла, шансон?
9. Де співали месу?
10. Розвивалася сольна та ансамблева інструментальна музика чи ні?
11. Перші консерваторії як спочатку називали?
потім пройдіть тест за посиланням
Комментарии
Отправить комментарий